Обнова. Одне зі слів, яке у своєму звучанні має велику глибину, дар і воднораз завдання, що спонукає до міркувань і сповнень. Воно інформує нас не про щось цілком нове, але про певну віднову чогось, що вже існувало.
Так, наприклад, можемо говорити про обнову чи віднову ікони, яка втратила свій вигляд і первісну красу. Дивлячись на постарілу і знищену часом ікону, бачимо її жалюгідний стан, який під багатьма шарами різнорідних втручань приховує прекрасний лик, створений мистецькою рукою іконописця. Вигляд пам'ятки давнини мимоволі примушує спостерігача бодай на мить зупинитись і в задумі полинути в її містичний світ. Полинути у вир подій, які розкажуть про бурхливе життя християнської перлини, про різні руйнуючі впливи часу і варварські руйнування краси та гармонії. Її присипаний пилюкою вигляд свідчить, що до неї втратили живий інтерес через її неординарність і таємничість. Однак ікона все ще залишається живою, і доля її залежить від вироку людини. Вона може загинути на вогнищі як річ, що вже виконала своє завдання, а в кращому випадку ще довгі роки пролежати на горищі й більше ніколи не побачити світла лампади, яке освітить її лик.
Але доля такого великого скарбу може змінитись у руках талановитого реставратора, який побачить у ній не бруд і порохно, а укритий безмежний скарб, що може піднести душу до високих вершин пізнання Бога. Проте іконі мало допоможе саме тільки зання про її цінність і вболівання над її долею. Для того, щоб ікона знов отримала свою гармонію і красу, митець повинен багато над нею працювати, у своїй душі чітко уявляючи красу й цінність віднайденого забутого скарбу. І лише тоді, після кропіткої щоденної праці реставратора, ця ікона отримає друге оновлене життя, яке з досвідом віків зможе допровадити людину до буття у Божій присутності.
Аналогічну ситуацію можемо бачити на прикладі життя цілого нашого українського суспільства. Народ, який має давні віковічні традиції, сьогодні знаходиться в жалюгідному матеріальному й духовному стані. У його мові можна зустріти незбагненне плетиво різних іншомовних, часто брутальних слів, які є чужі не тільки за формою, але й за розумінням для українця, нащадка славної Християнської Київської Русі. Часто його життя запилюжене різними гріхами й узалежненнями, які не тільки прикривають лик Божого створіння, але й руйнують і нищать його. Найболючіше спостерігати, що деградації піддається цвіт нашої нації, який нездатний відрізнити правдивого скарбу від блискучих привабливих дешевих камінців.
Сьогодні нашій молоді показують яскраві барви західного світу і над усе намагаються довести, що фарби нашої культури і надбання тисячолітніх традицій потьмяніли і втратили свій зміст, що на прадідних фундаментах слід будувати цілком протилежну культуру, яка здатна дати нове життя. Але, на жаль, це лише дешева фольга, яка в сутінках виглядає як золото, а в сяйві сонячного проміння тратить свій зміст, бо відкривається її фальшивість і пов'язана з тим убогість.
Тому народ, який не зуміє очистити себе з тих нашарувань і впливів, втративши свою ідентичність, загине у вирі історії, не залишивши після себе ніякої пам'яті.
Наш Український народ сьогодні потребує добрих реставраторів, які зуміють відновити старі прадідні традиції, не додаючи до них чогось чужого, лише досвід свого життя і вміння, які гармонійно вплетуться у вікову традицію. Ці реставратори, відновлюючи унікальний безцінний скарб, не можуть його відновити у сутінках дня, а лише при найкращому світлі, і за допомогою якнайкращих інструментів. Таким світлом для кожного християнина є Ісус Христос - світло для світу. Тому кожний, хто у свому житті намагається йти слідом за Спасителем, ніколи не блукатиме в темряві, але матиме світло життя (Йоан 8,12). Зможе тоді також і виплекати в собі чесноти, які, немов інструменти, причиняться до віднови зруйнованої ікони нашої Української духовності.
Тож завжди пам'ятаймо про наше завдання обнови і віднови нашого життя в Христі, щоб, запалившись як свічка, ми стали світлом для світу і показали йому велике багатство і красу нашої духовності.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар